КУРС писав, що у Франківську вийшла книга з присмаком таємниць і випічки Станиславова
Книжка письменниці Ольги Деркачової та рестораторки Ірини Фіщук – це історії в історії.
Розповідь – про мешканку нашого міста, того часу, коли воно ще не було Івано-Франківськом, а звалося Станіславовом та Станіславом, про молоду жінку Стефанію Мулярову. Розповідь складається з різних історій про її життя.
Кожну можна вважати ілюстрацією характеру героїні та ілюстрацією характеру доби – Ольга Деркачова розповіла, що використовувала багато краєзнавчих матеріалів. Деякі творчо опрацьовувала, але більшість залишала достовірними і «вплітала» в сюжет. Так вийшло плетиво історії Станіславова, а в ньому – плетиво родини Мулярових. Адвоката, його дружини, єдиного сина-мамія та невістки, талановитої кулінарки Стефанії.
Стефа Мулярова вийшла дуже сучасною жінкою. Коли її «дістала» в’їдлива свекруха, – а та критикувала невістчине «витанцьовування на кухні», тобто пристрасть до готування, поїдання смаколиків, коли «багато готує і багато їсть», а ще статуру, – Стефа втекла від родини чоловіка до тітки в Яремче. З повернення починається історія любові, яка також «заплетена» у «Переписи».
«Стефанія – поборниця жіночих прав», – визнала Ольга Деркачова.
Тому, за її словами, у книзі з’явилися роздуми про шлюб, висновки з приводу чоловіків і навіть жіночі дуелі.
«Мені було весело читати», – відгукнувся про збірку модератор презентації, історик та краєзнавець Іван Монолатій.
Він назвав «Переписник пані Мулярової» книжкою для вечора, добрим чтивом – особливо добрим у доброму місці, де готують щось добре. Розумілося, що це може бути як будь-яка приватна кухня, так і заклад.
«Не вірте тому, що книжка про рецепти, це книжка про історії з рецептами», – повернувся до плетива Іван Монолатій.
Якщо розплести інтригу, то книжка оповідей про Станіславів і Стефанію Мулярову є також промо франківської «Першої сімейної ресторації Мулярових». Це тут можна буде під час очікування почати читати «Переписи».
Що стосується рецептів, то їх вмотивувала у збірці Ірина Фіщук.
«Нині у помешканні, де жила пані Мулярова, діє ресторація, в якій готують страви за її переписами», – стверджує авторка.
І вибудовує новий міський міф. Коли в давній австрійській кам’яниці, яка мала стати сучасним рестораном, робили ремонт, то знайшли «сховок» – зі знимками, записами, вирізками з газет і власне переписами. От ті нотатники з рецептами і лягли в основу книжки, пишуть авторки.
«Кухня і сім’я сильно переплелись», – попереджають вони читачів. І пропонують історію про качку з пармезаном, яка, виявляється, зовсім не про те, як її готувати.
