Пост про те, як важливо встигнути, виклала у Фейсбук франківська письменниця і журналістка Любов Загоровська.
КУРС писав, що в Івано-Франківському обласному геріатричному пансіонаті шукають «онуків» – волонтерів, які могли би приходити до людей похилого віку та спілкуватися з ними. Ініціативу реалізують місцеві активісти у рамках проекту STAY.
За ці дні відійшли у вічність дві мешканки Івано-Франківського обласного геріатричного пансіонату, які були учасницями проекту STAY.
Дві різні історії, дві різні долі, розповідає Любов Загоровська. Одна з жінок стала найпершою «бабусею», яку почала відвідувати названа онука.
«Як же вона гордилася своєю онучкою! Як тішилася кожному її приходу! Та й Іринка – то якесь диво, а не людина. Вона приїжджала з набором для манікюру, аби почистити названій бабці нігті, вона привозила їй червону помаду, вони годинами розглядали образки і шепотілися «по секрету» про все на світі.
Інша учасниця проекту… Так, до неї теж зголосилася приходити хороша і світла дівчина. І приїхала до своєї названої бабусі вперше. Так і не побачила її, бо у пансіонаті сказали, що бабуся кілька днів тому перейшла до кращого світу», – розказала Любов.
Дівчина, яка зголосилася бути «онукою», вирішила допомагати іншій старенькій людині.
«Сумно за обома жінками, бо звикли до них і сприймали уже як рідних. Думаю сьогодні про те, як важливо – встигнути. Встигнути подарувати кілька місяців, чи кілька тижнів, чи навіть одну-єдину зустріч. Та це уже змінить для когось увесь світ, бо тебе – обрали серед інших, саме ти сподобався (сподобалася), відтепер саме ти можеш виглядати у вікно не просто так, а чекаючи когось, хто йде в гості саме до тебе», – ділиться письменниця.
У геріатричному пансіонаті живе зараз 170 людей. Учасники проекту їх фотографують, пишуть, розповідають у ФБ про кожного з них.
«І саме від вас залежить, якою буде їхня остання в житті дорога туди, до неба і до світла. Якщо хтось може подарувати такій людині радість зустрічі, спілкування, якщо комусь не складно один раз в тиждень приїхати в гості до старенької людини і просто взяти її за руку і посидіти так, допомогти вийти на вулицю, загрузити їй усі вуха своїми домашніми, робочими чи навчальними проблемами (та вони тільки і думатимуть, як все це вирішити, і триматимуть за вас кулачки під час іспиту чи важливої розмови!) – долучайтеся до проекту STAY.
Не треба боятися найпростіших в житті моментів – розмови, обіймів, зустрічі… І тоді в свою дорогу до Світла самотня старенька людина вирушить із усмішкою і з відчуттям, що до останнього дня свого життя вона була дуже і дуже потрібною багатьом людям. А це хороше відчуття. Справжнє…» – звернулася до спільноти Любов Загоровська.
